Словник української мови (1927)/ґуґля
Зовнішній вигляд
◀ ґуґлюватий | Словник української мови Ґ ґуґля |
ґуґолька ▶ |
|
Ґу́ґля, лі, ж. 1) Род верхней мужской и женской одежды из белого сукна у гуцулов. Форма ґу́ґлі: мешок, распоротый по одной стороне, надетый на плечи и связанный на шее шерстяным шнурком или медною цепью; сшитый конец ґу́ґлі служит вместо башлыка. Гол. Од. 69. *Черемш. «Верх». 2) = Ґу́ля. Як ударив, так ґуґля й набігла йому. Новомоск. у. Ум. Ґу́ґолька.