Словник української мови (1937)/а
| Словник української мови А а |
а-асі ▶ |
|
А, сз. 1) А, же, но, напротив. На гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Балл. 1. Нехай думка, як той ворон, літає та кряче, а серденько соловейком щебече та плаче. Шевч. 5. Бог те знає, а не ми грішні. Ном. № 30. 2) Да. Течуть річки, а все кривавії. Н. п. Я любив тебе, я кохав тебе а як батько дитину. Н. п. В начале предложения часто означает — да и: А жаль же мені та тії тополі, що на чистому полі. Н. п. 3) В начале предложений вопросительных и предложений, служащих ответом на них, употребляется для усиления речи. А чи його звіри з'їли, а чи він втопився? Н. п. А був же ти в його вчора? — А був. 4) Ані, ані же́! Даже не, ни, ничего. На синьому небі ані хмариночки. Левиц. I. 15. Нікому ж про це ані же́! 5) Ані — ані. Ни-ни. Ані встати, ані сісти. Ані до його заговорити, ані його спитати. М. В. (О. 1862. III. 73). Не защебече тобі соловейко, не зацвітуть тобі вишневії сади, не зазеленіє ані м'яточка, ані руточка. Г. Барв. 125. 6) В соединении с междометиями для обращения к животным выражают желание удалить их, прогнать: Абир! на овец; абазь! на ягнят; агуш! акиш! на кур. Каменецк. у.; адзусь! акота! на кошек; акур! на индеек. Kolb. I. 66. 7) А-то. См. Ато́. 8) А-чхи! См. Ачхи.
А! меж. А, ах! А, яке лихо! Впрочем, чаще употребляется ой!
А-а и а-а́сі, меж. Детск.: испражняться. Ходім а-а́сі!
А-а-а, меж. Колыбельный припев: бай-бай! А-а-а, люлі! Налетіли гулі, стали думати-гадати, як дитину годувати. Н. кол. п.