Словник української мови (1937)/авдитор

by Борис Грінченко

◀ ава

Словник української мови Борис Грінченко А авдитор

авдиторство ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Авди́тор, ра, м. 1) Ученик, назначенный для выслушивания уроков товарищей. Левиц. I. 152. 2) Авдитор. У Чернівцях в кам'яниці, в широкій кімнаті, сидять штири официри у білих кабатах — сивий майор напереді, за столом авдитор. Федьк. III. 146.