Словник української мови (1937)/алирник

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
А
алирник
Київ: Соцеквидав України, 1937

Али́рник, ка, м. Любящий пользоваться чужим, алырщик. Та вони (попи) всі алирники. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.