Словник української мови (1937)/амуніція

by Борис Грінченко

◀ амінь

Словник української мови Борис Грінченко А амуніція

амуниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Амуні́ція, ції, амуни́ця, ці, муниція, ж. Зачав він (солдат) забивати цвяшки, де він ружжо повісить, де амуніцію. Чуб. I. 219. Як амуницю спорядили і насушили сухарів. Котл. Ен. IV. 58.