Словник української мови (1937)/анафема

by Борис Грінченко

◀ анахтема

Словник української мови Борис Грінченко А анафема

анахтемський ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Ана́хтема, ми. [ = Анафема.] 1) Ж. Анафематствование. Сьогодні в церкві анахтему співали. 2) Об. Проклятый, отверженный человек, анафема. Употребляется как бранное слово. У Котл. также ана́хтем, ма: Анахтем вічний Турн пропав. Котл. Ен. V. 39.