Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/анталюз

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
А
анталюз
Київ: Соцеквидав України, 1937

Анталю́з, за, м. Серебряная монета, получившая, путем особых приемов владельца ее, чудесную силу возвращаться к хозяину (в нар. поверьях). Чуб. III. 23. См. Інклюз.