Словник української мови (1937)/апостол
| ◀ апелювати | Словник української мови А апостол |
апостолування ▶ |
|
Апо́стол, ла, м. 1) Апостол, один из двенадцати учеников Христовых. Учеників назвав апостолами. Єв. Л. VI. 13. І посходились апостоли до Ісуса. Єв. Мр. VI. 30. Подибує він раз янгола, ци апостола. Гн. II. 69. 2) Учитель, провозвестник истины. І день іде, і ніч іде і, голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки. Шевч. 659. 3) Книга деяний и посланий апостолов. То було по великих празниках народ приходив до Дороша, неначе до церкви, от він і читав їм євангелію, апостола і псалтир. Стор. 57.