Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/арешт

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
А
арешт
Київ: Соцеквидав України, 1937

А́ре́шт, ту, м. 1) Арест. На а́решт го засудили. Фр. Пр. 8. 2) Помещение для арестованных, арестантская, тюрьма. До арешту го посадили. Фр. Пр. 8. Арешт, то дім плачу. Фр. Пр. 8. Аре́шти собо́в витира́ти — быть в тюрьме, под арестом. Фр. Пр. 8.