Словник української мови (1937)/арештовувати
| ◀ арештантський | Словник української мови А арештовувати |
арештування ▶ |
|
Арешто́вувати, вую, єш, сов. в. арештува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Арестовывать, арестовать. 2) Забастовать (в карточной игре). Шейк. 3) В думе «про Самійла Кішку» употреблено в значениях: вооружать и приготовлять к стрельбе: Ой із города Трапезонта виступала галера… гарматами арештована. АД. I. 208. Тоді козаки собі добре дбали: сім штук гармат собі арештували, ясу воздавали. АД. I. 217.