Словник української мови (1937)/аркан
| ◀ арідник | Словник української мови А аркан |
аркуш ▶ |
|
Арка́н, на́ и ну, м. 1) Род гуцульского танца мужчин. Желех. Аркана́ танцюва́ти. Фр. Пр. 9. 2) Аркан. Сказав та й зашморгнув на шиї він аркан. Г. Арт. О. 1861. III. 84. Еней і сам так розходився, як на аркані жеребець. Котл. Ен. Аби-сте мні арканом тігли, то не піду. Фр. Пр. 9.