Словник української мови (1937)/архімандрит

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
А
архімандрит
Київ: Соцеквидав України, 1937

Архімандри́т, та и архімандри́та, ти, м. Архимандрит. З монастиря святого у золоті, аж сяє, сам архімандрит виходжає. Шевч. 233. Ось ходімо лиш до архімандрити, до нашого порадника. К. ЧР. 131.