Словник української мови (1937)/бабахати

by Борис Грінченко

◀ бабах!

Словник української мови Борис Грінченко Б бабахати

бабахкати ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Баба́хати, хаю, єш и баба́хкати, каю, єш, одн. баба́хнути, ну, неш, гл. 1) Стрелять. Десь далеко хтось бабахає. 2) Только одн. Упасть, шлепнуться. Так і бабахнув у воду.