Словник української мови (1937)/бабкуватий

by Борис Грінченко

◀ бабка

Словник української мови Борис Грінченко Б бабкуватий

баблятися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бабкува́тий, а, е. 1) Старообразный, морщинистый. Він став зовсім бабкуватий. НВолын. у. 2) Бабкува́та. Немного занимающаяся знахарством. Вона інколи помогала людям од хвороби — бабкувата, значить, була. Новомоск. у. (Залюбовск.).