Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бабчар

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бабчар
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бабча́р, ра, м. Деревянный обрубок, в который вставляется маленькая наковальня для отбивания кос. См. Бабка 8. Желех. Шух. I. 169.