Словник української мови (1937)/багатиня
Зовнішній вигляд
◀ багатий | Словник української мови Б багатиня |
багатир ▶ |
|
Багатиня́, ні́, м. Богач. Чуб. II. 399. Він такий багатиня, що не зна, куди гроші ховати. Константиногр. у. Та він більш од тебе надавав, — дарма що бідний, а ти багатиня. Богод. у.