Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/багновиця

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
багновиця
Київ: Соцеквидав України, 1937

Багнови́ця, ці, ж. 1) Болотное топкое место. Туди й тягтиме холодний вітер з боліт та багновиць. Дещо. 2) Мн. Раст. Oxycossus. Шух. I. 22.