Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/байда

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
байда
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́йда, ди, об. 1) Гуляка, беспечный человек. Ба́йди би́ти. Бить баклуши. 2) Ж. Прозвище неуклюжей женщины. Ном. № 13618. 3) Ж. Краюха, ломоть хлеба. Байда хліба. Фр. Пр. 19.