Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/байстрюк

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
байстрюк
Київ: Соцеквидав України, 1937

Байстрю́к, ка́, м. Внебрачный, побочный сын. Котл. Ен. IV. 67. Не байстрюкові гріх, а батькові. Посл. Ум. Байстрючок. Ув. Байстрючи́ще.