Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бакун

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бакун
Київ: Соцеквидав України, 1937

Баку́н, на́, м. Nicotina rustica L. ЗЮЗО. I. 129. Очень крепкий курительный табак, простой табак. Спасибі за тютюн, бо се турецький, не бакун. Ком. П. № 424. Ум. Бакуне́ць, баку́нчик. Ув. Бакуни́ще, бакуняка, бакуни́сько.