Словник української мови (1937)/балакати

by Борис Грінченко

◀ балакання

Словник української мови Борис Грінченко Б балакати

балакатися ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бала́кати, каю, єш, гл. Беседовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. I. 18. Балака таке — не своє. Говорит вздор. Змиев. у.