Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/банда

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
банда
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́нда, ди, ж. 1) Гурьба, ватага, группа. Драг. 271. Пішли цілою бандою. Шейк. 2) Капелла. Цісар… сказав їм зробити великий баль, банда їм грала. Гн. I. 161.