Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бандури

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бандури
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́ндури, дур, ж. мн. Внутренности, преимущ. животного. Мнж. 36. Знайшов там десь задріпане теля, облупив його, бандури випустив. Мнж. 13. Гляди, щоб він не випустив тобі бандур. Черном.