Словник української мови (1937)/бандурник

by Борис Грінченко

◀ бандурний

Словник української мови Борис Грінченко Б бандурник

бандуронька ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Банду́рник, ка, м. 1) Мастер, делающий бандуры. 2) = Бандурист. Дума «про смерть козака бандурника» Мет. 443.