Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/банелюки

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
банелюки
Київ: Соцеквидав України, 1937

Банелю́ки, люк, ж. мн. Употр. в виражении: банелю́ки плести́ — молоть вздор, городить чепуху. Ном. № 13029. Що ти мені банелюки плетеш? Фр. Пр. 21.