Словник української мови (1937)/бантувати
| ◀ бантиня | Словник української мови Б бантувати |
банувати ▶ |
|
Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Беспокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.
| ◀ бантиня | Словник української мови Борис Грінченко Б бантувати |
банувати ▶ |
|
Словник української мови — Б
бантувати
Борис Грінченко
1937
Бантува́ти, ту́ю, єш, гл. 1) Беспокоить; толкать. Вх. Зн. 1. 2) Уничтожать. Вх. Лем. 389.