Словник української мови (1937)/баня

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
баня
Київ: Соцеквидав України, 1937

Ба́ня, ні, ж. 1) Купол на церкви, вообще на строении. Сим. 17. На самому шпилечку стоїть, як лялечка, біла церковця і неначе хитається, сяючи золотим хрестом і банями. Мир. Пов. I. 166. Ой не видно його дому, тільки видно баню. Мет. 6. 2) Солеварня, солеварный завод. Шух. I. 16. Ой чумаче, де ти йдеш?.. на баню по кримку йду. Гол. I. 177. 3) Минеральный целебный источник. Вх. Лем. 390. Ум. Ба́нька.