Словник української мови (1937)/барвінок
| ◀ барвінковий | Словник української мови Б барвінок |
барвний ▶ |
|
Барві́нок, нку, м. 1) Раст. могильница, гроб-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. I. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Нп. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Как ласкательное название для любимого мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбе в світи́лчиній ша́блі барвінок означает — душевную склонность, приязнь. МУЕ. III. 94. Барвінок рва́ти — означает часто итти на любовное свидание. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночува́ти в барвінку. Переночевать с милым. 2) Раст.: а) — ди́кий. Lysimachia Nummularia. Лв. 100; б) — степови́й. Vinca herbacea Waldst. et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Род орнамента на писанке. МУЕ. I. 200. Ум. Барві́нонько, барві́ночок, барві́нчик, барві́нчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Нп.