Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/батура

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
батура
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бату́ра, ри, ж. Большой кнут, кнутище, плеть. Звелів кучерові стьобонути цигана батурою. Чуб. II. 583. Убивав ти мене та й батурою, називав ти мене волоцюгою. Нп.