Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бахмат

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бахмат
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бахма́т, та, м. Верховой конь (боевой?) К. Бай. 20. Сідайте на свої бахмати довгогриві і їдьте назирцем за Магометом. К. МХ. 23.