Словник української мови (1937)/безбулавний

by Борис Грінченко

◀ безбоязно

Словник української мови Борис Грінченко Б безбулавний

безвартний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безбула́вний, а, е. Не имеющий, лишенный булавы. Якого, — кажуть, — чорта чекатимем, поки нас візьмуть шаблею з безбулавним нашим гетьманом. К. ЧР. 345.