Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безвік

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безвік
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́звік, ку, м. Вечность. Употребл. в форме: набезвік — на вечные времена. Пішов десь набезвік.