Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безвік

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ безвідходно Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безвік 		безвікий ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́звік, ку, м. Вечность. Употребл. в форме: набезвік — на вечные времена. Пішов десь набезвік.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/безвік&oldid=544980