Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безкарний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безкарний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безка́рний, а, е. Безнаказанный. Безкарні боги. О. 1861. I. 94.