Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безнапасний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безнапасний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безнапа́сний, а, е. Не знающий горя, напасти, счастливый. Як то слухати легкі речі безнапасного щасниці при своїй лихій годині. МВ. II. 135.