Словник української мови (1937)/безодголосно

by Борис Грінченко

◀ безодголосний

Словник української мови Борис Грінченко Б безодголосно

безодмовний ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледве дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. II. 199.