Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безп'ятий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безп'ятий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безп'я́тий, а, е. 1) Не имеющий пяток, беспятый. Панич маленький в курточці, безп'ятий. Чуб. I. 19. 2) Употребл. как сущ. чорт.