Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безпарий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безпарий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безпа́рий, а, е. 1) Не имеющий пары, беспарный. Безпарий віл. 2) Неженатый.