Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безсудний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безсудний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безсу́дний, а, е. Беззаконный. К. ЦН. 291. Поганого, безсудного, безбожного Ірода. Чуб. III. 384.