Словник української мови (1937)/безталанний

by Борис Грінченко

◀ безсуперечно

Словник української мови Борис Грінченко Б безталанний

безталанник ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Безтала́нний, а, е. Несчастный, бесталанный. А ти, моя Україно, безталанна вдово. Шевч. Мої безталанні діточки. Стор. I. 20. Коли мене уродила безталанна мати. Чуб. V. 186.