Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безубитно

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безубитно
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безуби́тно, нар. Чересчур, чрезвычайно, чрезмерно. Мнж. 176. Їла, безубитно їла, як із голодного села пани узяли мене в город. Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.