Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безувір

Додати посилання
Матеріал з Вікіджерел
◀ безуважно Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безувір 		безувірів ▶
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безуві́р, ра, м. 1) Неверный, басурман. К. ЦН. 271. 2) Злой, бессердечный человек. См. Бузувір.

Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Словник_української_мови_(1937)/безувір&oldid=548202