Словник української мови (1937)/безуман
| ◀ безум | Словник української мови Б безуман |
безумірний ▶ |
|
Безума́н, на, м. Безумец, глупый. Туман танчок виводе… Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма. Александров. у. Нп.