Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безуставичний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безуставичний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безустави́чний, а, е. Беспрестанный, постоянный. Вас. 205.