Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безцін

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безцін
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бе́зцін, ну, м. = Безцінь. Чаще с пред.: за безцін. Желех. Хоть продаси часом для потреби і останній хлібець, до за безцін. О. 1852. IV. 105.