Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/безчасу

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
безчасу
Київ: Соцеквидав України, 1937

Безчасу́, нар. Преждевременно, несвоевременно. Безчасу вмерли діти. НВолын. у. Вона безчасу дитину привела. НВолын. у.