Словник української мови (1937)/белебень
Зовнішній вигляд
◀ белебенити | Словник української мови Б белебень |
белега ▶ |
|
Бе́лебень, беня и бня, м. 1) Возвышенное и открытое место. Употребляется чаще в выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екатериносл. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое место в воде. Угор.