Словник української мови (1937)/белькотати

by Борис Грінченко

◀ белькотання

Словник української мови Борис Грінченко Б белькотати

белькотіння ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Белькота́ти, чу́, чеш, гл. Лепетать, невнятно говорить, бормотать. Язик… белькотав. Ен. V. 58. Показує ручкою і белькоче: мамо… бозя! Кв. «Тату!» белькотали — «тату, тату! ми не ляхи». Шевч.