Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/бендюжний

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
бендюжний
Київ: Соцеквидав України, 1937

Бендю́жний, а, е. 1) Относящийся к роспускам. 2) Скверный, нечестный. Ходить як бендюжна. Ходить как бесчестная, распутная женщина. Шейк.