Перейти до вмісту

Словник української мови (1937)/береговий

Матеріал з Вікіджерел
Словник української мови
Борис Грінченко
Б
береговий
Київ: Соцеквидав України, 1937

Берегови́й, а́, е́. 1) Береговой. Береговий вітер, т. е. дующий с берега. 2) Прибрежный. Хіба у нас береговий огород, що і досі б мокро було. Лебед. у. 3) Употребл. как сущ. в значении — береговой надзиратель. Ходім до берегового — він нас розсудить. Киев.