Словник української мови (1937)/березник

by Борис Грінченко

◀ березка

Словник української мови Борис Грінченко Б березник

березниця ▶

Київ: Соцеквидав України, 1937

Бере́зни́к, ка́, м. Березовый лес, роща. А тут йому з березника на зустріч шкандибає рижа кобила. Кв. Ум. Березничок. Бігла теличка з березничка. Чуб. III. 479. Їздили ми по горах і по ярах, і по дубничках, і по березничках. Грин. III. 543.